Вартість натуралізації 2026: збір 255 € та всі додаткові витрати

Німецька натуралізація як чистий збір за опрацювання заяви (Bearbeitungsgebühr) коштує 255 € за дорослу особу (§ 38 Abs. 2 Nr. 1 StAG), а за неповнолітніх дітей, які натуралізуються разом із батьками і не мають власного доходу, 51 € за дитину (§ 38 Abs. 2 StAG, пільгова ставка). До цього додаються типові додаткові витрати в розмірі 150 – 450 € на мовний сертифікат, тест на натуралізацію, засвідчені переклади, апостиль і документи; сума залежить від країни походження та стану документів. Реалістично заявникам слід розраховувати на загальні витрати в діапазоні приблизно від 400 € (стандартний випадок) до 1.200 € (родина із закордонними документами). Ті, хто отримує соціальну допомогу або має низький дохід, можуть клопотати про зниження збору згідно з § 38 Abs. 4 StAG.

Підстави стягнення

§ 38 StAG регулює єдиний на федеральному рівні базовий збір. Норма визначає суми, які не можуть бути змінені земельним правом: відомство в Мюнхені стягує той самий збір, що й відомство у Фленсбурзі.

Особливі підстави

При натуралізації в порядку компенсації несправедливості (Wiedergutmachungseinbürgerung) згідно з § 15 StAG (особи, які зазнали переслідувань за націонал-соціалізму, та їхні нащадки) процедура є безоплатною. Набуття громадянства за заявою згідно з § 5 StAG (для дітей, народжених до 1 січня 2000 року в матерів, які раніше мали німецьке громадянство, та для аналогічних випадків) також звільнене від збору. При натуралізації за кордоном згідно з § 13 StAG через Bundesverwaltungsamt виникає стандартний збір у розмірі 255 €, в окремих випадках доповнений витратами на консульське сприяння.

Коли збір підлягає сплаті?

Збір, як правило, стягується під час подання заяви; багато відомств вимагають попередньої оплати як умови для початку опрацювання. У разі відкликання або відхилення заяви § 38 Abs. 2 StAG передбачає збір «in Höhe von 25 Euro bis zu dem Betrag», «der als Gebühr für die Vornahme der beantragten Leistung vorgesehen ist oder zu erheben wäre»: тобто суму від 25 євро до розміру збору, передбаченого або такого, що підлягає стягненню за запитану послугу; при натуралізації за правом (Anspruchseinbürgerung) це діапазон від 25 € до 255 €. Конкретний розмір відомство встановлює в кожному окремому випадку за належним розсудом. Повернення невикористаної різниці можливе за письмовим клопотанням.

Правова підстава

§ 38 Abs. 4 StAG дозволяє відомству знизити збір або повністю звільнити від нього, якщо це необхідно з міркувань суспільного інтересу або для запобігання непропорційній тяжкості. На практиці адміністративний припис із права про громадянство (Verwaltungsvorschrift zum Staatsangehörigkeitsrecht) застосовує дві групи випадків:

• Отримання соціальної допомоги (Bürgergeld, соціальна допомога, житлова допомога в поєднанні з низьким трудовим доходом): тут збір, як правило, знижується до половини суми (близько 127,50 €), у випадках особливих труднощів скасовується повністю.
• Низький трудовий дохід нижче визначених меж: відомства орієнтуються на межу доходу, що не підлягає стягненню (Pfändungsfreigrenze) згідно з ZPO і на базову потребу Bürgergeld (Regelbedarf). Єдиного федерального порогу доходу не існує; практика різниться від землі до землі.

Як подати клопотання?

Клопотання про зниження подається в письмовій формі, як правило, у самому бланку заяви або окремим клопотанням. Додати слід:

• актуальні розрахункові листки із заробітної плати за останні три місяці,
• актуальне рішення про призначення Bürgergeld, соціальної допомоги або житлової допомоги (якщо застосовно),
• договір найму житла або підтвердження витрат на житло,
• підтвердження аліментних зобов'язань (рішення про Kindergeld, виконавчий документ про аліменти).

Відомство ухвалює рішення за належним розсудом. Відмова у зниженні може бути оскаржена; вона або включається до рішення про натуралізацію, або виноситься окремо.

Спостереження з практики

Родини з кількома дітьми виграють непропорційно сильно: якщо основний збір у 255 € зменшується вдвічі до 127,50 € і додатково скасовуються дитячі збори (по 51 € кожен), відомчі витрати в родині з чотирьох осіб знижуються з 408 € приблизно до 128 €. Для багатьох заявників пільга має вирішальне фінансове значення; проте в практиці заповнення бланків про неї часто активно не запитують, тому в багатьох випадках заява просто йде «за стандартом».

Порівняння практики федеральних земель

Навіть попри те, що базовий збір однаковий по всій країні (§ 38 StAG є федеральним правом), застосування пільги помітно різниться:

• Берлін (LEA) і Hamburg Service застосовують пільгу у випадках Bürgergeld і низького доходу, як правило, автоматизовано: пільгу потрібно запитати формально, але при пред'явленні рішення за SGB II вона надається завжди.
• Баварія і Баден-Вюртемберг перевіряють більш індивідуально; пільга рідше надається з ініціативи відомства і частіше лише за конкретним клопотанням.
• Північний Рейн-Вестфалія поводиться з пільгою по-різному в різних муніципалітетах; в окремих міських адміністрацій (наприклад, Кельн, Дюссельдорф) є внутрішні директиви щодо застосування § 38 Abs. 4 StAG, які не публікуються відкрито.
• Саксонія, Тюрингія, Мекленбург-Передня Померанія застосовують пільгу найбільш обмежувально; аргументацію про особливі труднощі має бути послідовно задокументовано.

Розмір пільги коливається між 50 % стандартного збору (часто) і повним звільненням (випадки особливих труднощів, як правило, лише за клопотанням і з докладним підтвердженням доходів та нужденності). Поглиблено про відмінності в адміністративній практиці та про строки розгляду відомствами розповідає стаття Строки розгляду.

Судова практика

Федеральний адміністративний суд (Bundesverwaltungsgericht, BVerwG) у двох паралельних рішеннях уточнив критерій зниження збору з міркувань справедливості:

• BVerwG, рішення від 16 листопада 2006 року, 5 C 26.05 і 5 C 27.05: зниження з міркувань справедливості може розглядатися, якщо заявник або члени родини, які мають право на натуралізацію, потребують соціальної допомоги згідно з SGB II або SGB XII, без того щоб це перешкоджало натуралізації згідно з § 10 StAG, і якщо в осяжний час не передбачається зміни життєвої ситуації. Пільга застосовна лише до індивідуальних випадків особливих труднощів; загальні законодавчі норми не можуть коригуватися рішеннями з міркувань справедливості.

Засвідчені переклади

Свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, рішення про розірвання шлюбу, за потреби атестати з країни походження мають бути перекладені перекладачами, офіційно призначеними і приведеними до присяги в Німеччині. Звичайні ціни:

• стандартний документ про цивільний стан (свідоцтво про народження або про шлюб): 30 – 80 € за документ,
• шкільний або вишівський атестат: 60 – 150 €,
• судове рішення (про розірвання шлюбу, про опіку): 80 – 200 €.

Онлайн-платформи перекладів перебувають у нижній частині діапазону; перекладачі із судовим призначенням у великих містах у верхній.

Апостиль і легалізація

Документи з-за кордону часто мають бути апостильовані (Гаазька конвенція) або легалізовані (держави, які не беруть участі в конвенції). Витрати:

• апостиль у країні походження: 15 – 80 € за документ,
• легалізація через німецьке закордонне представництво: 25 – 100 € за документ,
• за сумнівів у справжності за потреби звернення до підтвердження посольства або до процедури перевірки документів (Urkundenüberprüfungsverfahren, UPV): додатково 100 – 300 €.

Свідоцтво про народження з країни походження

Тим, у кого немає визнаного в Німеччині свідоцтва про народження, необхідно отримати його заново в країні походження. Прямі відомчі збори найчастіше становлять менше ніж 50 €, проте пересилання і за потреби витрати на адвоката або посередника можуть підняти загальну ціну до 80 – 250 €.

Довідка про несудимість

Федеральний центральний реєстр (Bundeszentralregister) надає розширену довідку безпосередньо відомству; витрати з боку заявника при цьому не виникають. Тим, хто додатково має подати довідку про несудимість із країни походження, там, як правило, доведеться заплатити 20 – 60 €, плюс апостиль і переклад.

Мовні сертифікати

Goethe-Institut, telc і ÖSD проводять іспити рівня B1. Звичайний діапазон цін:

• Goethe-Zertifikat B1: 200 – 280 € (залежно від місця),
• telc Deutsch B1: 130 – 200 €,
• ÖSD-Zertifikat B1: 150 – 220 €,
• DTZ B1 (інтеграційний курс): часто безоплатно після участі в курсі або 100 – 130 € як повторний іспит,
• сертифікат C1 (преміальне мовне підтвердження, опційно понад мінімальний рівень B1; скороченого трирічного строку на основі C1 з 30 жовтня 2025 року більше не існує, див. Gesetz zur Änderung des Staatsangehörigkeitsgesetzes sowie weiterer Vorschriften, BGBl. 2025 I Nr. 256): 220 – 320 €.

Тест на натуралізацію

Єдиний федеральний тест «Leben in Deutschland» коштує 25 € за участь. Повтори можливі необмежену кількість разів (щоразу по 25 €). Повний каталог питань безоплатно доступний через Bundeszentrale für politische Bildung; у більшості випадків підготовчої роботи з каталогом достатньо. Поглиблено про тест розповідає стаття Тест на натуралізацію.

Фото, поштові та транспортні витрати

• біометричні фотографії (від двох до чотирьох штук): 10 – 30 €,
• засвідчення простих копій (нотаріус, Bürgeramt, парафія): 1 – 10 € за засвідчення,
• поштові витрати на рекомендований лист із повідомленням про вручення: 5 – 10 €,
• транспортні витрати на візити до відомства, за потреби неодноразові: залежать від конкретного випадку.

Огляд додаткових витрат

Докладні вказівки на тему Мовний сертифікат B1 дає окрема стаття.

Наведені нижче приклади є узагальненими модельними розрахунками. Вони не замінюють індивідуальної калькуляції витрат, але дають реалістичні порядки величин.

Приклад A: самотній дорослий (Туреччина, стандартний випадок)

Людина 32 років, живе в Німеччині 7 років, працює за наймом, соціальної допомоги не отримує, B1 здобуто на курсах народного університету (VHS).

Приклад B: родина з двома дітьми (Сирія, статус захисту 6 років)

Батько (основний заявник, B1), мати (B1), двоє дітей (5 і 9 років), самостійно ініційовані доплати до доходу через короткостроковий догляд за бабусею.

Примітки до прикладів

Наведені вище цифри є досвідними значеннями з типових ситуацій. Вони коливаються залежно від місця проживання (у великих містах щільність і гонорари перекладачів вищі), від держави походження (процедура апостиля дешева в державах ЄС, дорожча й довша в державах без стабільної системи документообігу) і від сімейного стану (кожна додаткова особа породжує власні витрати на переклади та апостиль). Той, хто приходить із сертифікатом DTZ після закінченого інтеграційного курсу, часто повністю заощаджує на зовнішніх витратах на мовний сертифікат: іспит підлягає субсидуванню в межах курсу.

Приклад C: подружжя з України (статус захисту 4 роки)

Обом трохи за тридцять, зайняті повний робочий день, дітей немає, B1 здобуто через DTZ, соціальної допомоги не отримують.

Тариф civitas. починається від 149 € (станом на квітень 2026 року, стандартний тариф). У ціну входять:

• структурована самоперевірка умов з аналізом прогалин за кожним складом § 10 StAG,
• персональний список документів з урахуванням федеральної землі з посиланням на компетентне відомство,
• цифровий текст заяви з попередньо заповненими обов'язковими полями (на основі введених даних),
• попередня перевірка правдоподібності документів перед відправленням до відомства,
• посилання на визнані центри мовних іспитів, тестові центри та присяжних перекладачів у районі проживання,
• структуровані нагадування протягом процедури (строки, запити про додаткові документи, статусні запити),
• за потреби направлення до спеціалізованих партнерських адвокатів на прозоро повідомлених додаткових умовах.

Не входять: сам відомчий збір (255 €, відповідно 51 € за дитину), витрати на мовний сертифікат і тест, гонорари перекладачів і збори за апостиль. Вони системно оплачуються заявником безпосередньо відповідним інстанціям і не виставляються через civitas.

Повний огляд тарифів і актуальну градацію цін можна знайти на сторінці Ціни civitas..

Коли що виправдано?

• Самостійна подача має сенс за ясних ситуацій: тривалий строк проживання, стабільний дохід, B1, відсутність судимостей. Той, у кого є час, хто розуміє мову відомств і має терпіння для відповідей на запити, впорається сам.
• civitas. має сенс, коли життєва ситуація типова, але заява має бути формально бездоганною і повною, без того щоб проводити вихідні за вихідними в пошуку інформації. Цифровий супроводжуваний маршрут покриває близько 80 % стандартних випадків.
• Профільний адвокат має сенс за юридично складних питань: загроза відмови, поточне кримінальне провадження, процедури заперечення та судового оскарження, важкі питання встановлення особи, спори про перехідні положення реформи.

Якщо в конкретному випадку необхідна юридична консультація, civitas. направляє до власної партнерської адвокатської мережі.

Що підвищує витрати на адвоката?

Діапазон від 800 € до 2.500 € у наведеному вище порівнянні пояснюється кількома чинниками:

• Консультаційна бесіда для первинної перевірки (збір за первинну консультацію згідно з RVG: до 190 € нетто за повної консультації).
• Підготовка заяви з бесідою з довірителем, вивченням документів і складанням тексту заяви: зазвичай паушальна сума в розмірі 600 – 1.200 €.
• Супровід відомчої перевірки (позиції щодо запитів про додаткові документи, ознайомлення зі справою): додатково 200 – 600 €.
• Представництво у спорі (заперечення, позов, позов про бездіяльність): за ціною позову (типово 10.000 €; рамки зборів RVG дають приблизно 600 – 1.500 € за інстанцію).

За успіху в судовому процесі відомство, яке програло, несе необхідні процесуальні витрати сторони, що заявила, згідно з § 154 VwGO; адвокатські гонорари відшкодовуються в межах ставок RVG. Угоди про гонорари понад межі RVG залишаються у власному витратному навантаженні.

Наведені нижче пункти не фігурують у жодному відомчому списку, але регулярно тягнуть за собою додаткові витрати.

• Сплив строку перекладів. Деякі відомства вимагають переклади не старші ніж шість місяців. Той, хто робить переклад рано, а потім довго чекає на прийом у відомстві, змушений перекладати заново.
• Упущений апостиль. Той, хто подає документи без апостиля, отримує запит про додаткові документи. Подальше отримання коштує додаткового часу (часто 4 – 8 тижнів) і грошей (15 – 80 € плюс пересилання).
• Невідповідний перекладач. Переклади, виконані перекладачами, які працюють за кордоном, у Німеччині, як правило, не визнаються. Визнаються лише перекладачі, офіційно призначені і приведені до присяги в Німеччині.
• Хибний мовний сертифікат. Модульні сертифікати (лише аудіювання або лише письмо) недостатні; визнається тільки повний сертифікат B1.
• Занадто ранній тест. Той, хто склав тест на натуралізацію більш ніж за три роки до подання заяви, може зіткнутися з вимогою перескладання: законом це не приписано, але в окремих відомствах є адміністративною практикою.
• Багаторазові засвідчення. Одні відомства приймають цифрові копії, інші лише засвідчені оригінали. Той, хто засвідчує двічі, платить удвічі.
• Неповідомлення про зміну адреси. Той, хто переїжджає протягом процедури і не інформує відомство, ризикує поверненням пошти, багаторазовим перенесенням прийомів, а в окремих випадках і визнанням заяви відкликаною.
• Занадто рання подача. Той, хто подає заяву до виконання всіх умов, може отримати формальну відмову і заплатить згідно з § 38 Abs. 2 StAG збір у розмірі від 25 € до повного стандартного збору (255 €) за опрацювання неуспішної заяви.
• Підтвердження особи допоміжними документами. Той, у кого немає закордонного паспорта і хто працює з посвідченням особи, свідоцтвом про народження та подальшим встановленням особи, ризикує багаторазовими перекладами і засвідченнями: допоміжний паспорт із держави походження (40 – 120 €) часто виявляється дешевшим рішенням.
• Зрідка стягувані паушальні суми витрат. Окремі відомства стягують понад стандартний збір паушальні суми за перевірки безпеки, заслуховування або церемонію вручення. Такі паушальні суми не врегульовані однаково на федеральному рівні; варто зазирнути до положення про збори муніципалітету за місцем проживання.
• Додаткові витрати через зміну місця проживання протягом процедури. Переїзд до іншого відомчого округу під час розгляду заяви, як правило, веде до передачі справи до нового відомства. Другий збір за опрацювання законом не передбачений, проте окремі відомства стягують витрати за пересилання справи.

Що пропонують відомства

Збір за опрацювання згідно з § 38 StAG є адміністративним збором. Згідно з § 18 Bundesgebührengesetz (BGebG) і відповідними земельними законами про збори відстрочка або розстрочка можлива за клопотанням, якщо негайна оплата означала б істотну тяжкість. Практика сильно різниться:

• Деякі відомства великих міст (наприклад, Berlin LEA, Hamburg Service, München KVR) пропонують розстрочку за клопотанням у вільній формі.
• Дрібніші районні адміністрації вирішують у кожному окремому випадку, як правило, після подання підтверджень доходів і витрат.
• Відстрочка більш ніж на шість місяців є винятком і потребує особливого обґрунтування.

Власне фінансування

Той, хто не може покрити збір із поточного доходу, має спочатку перевірити соціальну пільгу згідно з § 38 Abs. 4 StAG. Фінансування за рахунок споживчого кредиту можливе, але економічно рідко виправдане: ефективні відсоткові витрати швидко перевищують первісний збір.

Підтримка та субсидії

Державної програми підтримки натуралізації не існує. Консультаційні центри для мігрантів благодійних об'єднань (Caritas, Diakonie, AWO, Paritätischer, DRK) безоплатно консультують щодо умов і у випадках особливих труднощів можуть направити до фондів допомоги окремих організацій. Огляд регіональних консультаційних пропозицій веде Bundesamt für Migration und Flüchtlinge.

Окремі муніципалітети субсидують натуралізацію соціально слабких заявників із власних муніципальних коштів; загальнофедеральної системи для цього не існує. Той, хто отримує Bürgergeld або допомогу згідно з SGB XII, має звернутися до свого Jobcenter або до відомства соціального забезпечення з питанням, чи може збір за натуралізацію в конкретному випадку бути покритий як одноразова потреба згідно з § 24 SGB II: єдиного федерального регулювання не існує.

З врученням свідоцтва про натуралізацію (Einbürgerungsurkunde) людина стає німцем, попередній дозвіл на проживання втрачає свою функцію. За бажанням необхідно подати заяву на німецький закордонний паспорт (Reisepass) і на посвідчення особи (Personalausweis). Витрати:

До цього додаються за потреби міжнародне посвідчення водія (близько 18 €), оновлення страхових і банківських документів (як правило, безоплатно), запис у реєстрі обліку жителів (безоплатно при реєстрації) і за потреби приведення написання прізвища в офіційних документах до єдиного вигляду. Той, хто натуралізується з держави з іншою системою письма (арабською, кириличною), має зафіксувати єдине написання імені в Bürgerbüro: розбіжності в транслітерації згодом регулярно ведуть до проблем із підтвердженням.

Повний огляд подальших візитів (Bürgerbüro, паспорт, перереєстрація, за потреби консульство держави походження) є частиною супроводу civitas. протягом процедури.

Той, хто подає заяву з-за кордону (§§ 13, 14, 15 StAG, компетентне відомство Bundesverwaltungsamt Köln), платить стандартний збір у розмірі 255 €, а також додатково:

• витрати на консульське сприяння (перевірка особи, засвідчення підписів і копій): залежно від закордонного представництва 25 – 80 € за прийом,
• за потреби збір за вручення, що стягується закордонним представництвом,
• підвищені витрати на міжнародні переклади та апостилі (див. вище пункт 3).

BVA пропонує процедуру значною мірою в цифровому вигляді (заява через De-Mail або через онлайн-портал); строк розгляду, як правило, довший, ніж усередині країни. Загального твердження про розмір додаткового консульського навантаження зробити не можна; закордонні представництва публікують свої тарифи зборів на власних сайтах у розділі «Konsularische Dienstleistungen».

Збір за опрацювання згідно з § 38 StAG не підлягає податковому вирахуванню. Він не є ні витратами на отримання доходу (Werbungskosten; відсутній достатньо конкретний професійний причинний зв'язок), ні надзвичайним навантаженням (натуралізація не є неминучою витратою в розумінні § 33 EStG). Мовний сертифікат і тест на натуралізацію також не підлягають вирахуванню. Єдина мислима ситуація податкового обліку полягала б у прийнятті витрат роботодавцем як грошової вигоди в межах професійно зумовленого відрядження за кордон; це, однак, стосується особливих випадків, які не мають відношення до натуралізації за правом згідно з § 10 StAG.